Багато людей позиціонує цю книгу як класику англійського чорного гумору. Не можу з ними не погодитись, проте, як буває в таких ситуаціях, є декілька "але". Наприклад те, що чорноти тут більше ніж я очікував і смерті тут дійсно трагічні та беруть за живе, часто навіть невиправдані! При цьому всьому ніякої комічної складової у загибелі людей немає! Зазвичай ці смерті дуже іронічні, як загинув батько так і загинув син, при цьому всьому обоє хворіли на рак. Іронією просочена кожнісінька сторінка. Починаючи від опудала пса який ніяк не може "загинути" вродовж усієї книги і закінчуючи фінальною сценою, до якої нас почали підштовхувати ще на самісінькому початку.
Що стосується гумору то тут його більш ніж достатньо, над окремими фразами можна реготати в голос, уявляючи деякі сцени з роману усмішка мимоволі "налазила" на обличчя. Головний герой не викликає жодних сумнівів у своєму реалізмі, за винятком того, що він пам'ятає усе що з ним траплялося уже з перших років життя. Це об'яснюється тим, що він вів власний щоденник, у якому все записував. Тому не дивуйтеся рядкам типу "21 червня 1956 року: Нічого цікавого не сталося."
Є у творі і персонажі, які спеціально введені задля надання тому, що відбувається, більш комічного відтінку. Дворецький - наркоман, чи наглядальниця з велетенськими габаритами.
Загалом, якби в книзі не було б стільки невиправданих жертв, вона мені явно сподобалася б. А так, доволі посередня книга, з влучними жартами, хорошим гумором і гарною подачею. Думаю читати варто, хочаб для знайомства з так званим "англійським чорним гумором".
0 коментарі:
Дописати коментар