Невдала рецензія на книгу "Жорстоке небо" Макса Кідрука

      Невдла тому, що в якийсь момент я писав її для студентського радіо, яке тільки формувалося в нашому університеті. Нажаль в результаті певних подій, я так і не закінчив цю рецензію, підвів людей і навіть незнаю про долю тієї радіостанції. Всеж, навіть в такому вигляді, хочу опублікувати свій текст. Хай хоч десь і хоч хтось прочитає її, шкода, що не у аудіоформаті як планувалось.

      Отже, "Жорстоке небо" Макс Кідрук:

Думаю логічно, зробити першу, розважальну, передачу про книги, на радіо ПідВодник, про письменника, який колись навчався і, подейкують, таки закінчив наш рідний, усіма коханий Воднік.                А саме, мова іде, про Макса Кідрука і його новий роман «Жорстоке небо», який був віддрукований та запущений в продаж восени цього року.                Взагалі, поціновувачі літератури, вдаються в крайнощі і поділяються на два кардинальні табори: це люди які обожнюють творчість Кідрука і з нетерпінням очікують виходу нової книги; і люди які питають хто, в біса, такий Макс Кідрук і чому вони повинні його знати?                Книга розповідає про аварію літака, у Франції, Української авіа будівельної компанії.
                Усі факти вказують на вину працівника аеропорту, який почав очищати не ту взлітну полосу, від снігу. І як наслідок зіткнувся з лайнером який заходив на посадку.                Але, про всяк випадок, почали детальне розслідування, аби точно встановити причини аварії і частину вини перекинути на когось іншого окрім як чорношкірого.                Для цього з України до Франції відряджають найменш кваліфікованого, працівника у вигляді 30-ти річної жінки з двома дітьми, яка точно не знайома з конструкцією літака, проте колись його проектував її татусь.                Зробили це з метою, типу: «Відстаньте, ось вам наша людина, нехай розбирається.»                Так і починається її довге і запутане розслідування авіакатастрофи на летовищі. І ніщо ї не зупинить! Ніщо, окрім червоних, французьких, туфельок на покупку яких вона відволіклась у перший же день.                Частина повісті приділяється розмазуванню гівна по стінах, не питайте мене, що я зараз мелю, просто прочитайте і усе зрозумієте.                А ще ми можемо багато чому навчитися з даного роману, наприклад:-          Людям які не пристібають ремені безпеки у літаку необхідно ставити клеймо на лобі.
-          Не можна тягнути кота за «штучки» які знаходяться під хвостом.
-          Для людей з ростом від двох метрів і вище, найкращий автомобіль – пежо 307.
-          Працівники беркуту знають де дістати рицин.
-          Breaking Bad – таки хороший серіал, оскільки в книзі до нього аж дві відсилки.І це далеко не повний перелік безглуздих речей які мені чомусь запам’яталися при читанні.А от імена головних героїв я запам’ятати не взмозі! Дивно…                Читаючи книгу можна вивчити багато технічних термінів, по анотаціям в низу сторінки. Таких анотацій дуже багато, тому або вчіть усе, або ж пропускайте і вигадуйте словам власні тлумачення.
                Головна героїня дуже вдало описана і повністю розкрита, тому не виникає відчуття картинності персонажу. Місцями здається, ніби вона, ну аж занадто типова жінка, особливо коли річ іде про реакцію на якусь ситуацію.                Проте вона дуже смілива і самовіддана! Не кожна жінка покине двох маленьких дітей на батька-письменника-алкоголіка і полетить до Франції.                Загалом книга дуже хороша! Особливо сподобався кінець, де показано дитячу доброту і наївність, а також те, що душа є у кожного…