Саме із "записок" розпочалось моє знайомство з доволі не ординарним письменником і поетом Чарльзом Буковскі. Один з найбільш продуктивних діячів літератури, перший свій роман "Поштамт" написав за 20 днів. Але мова зараз йтиме не про це.
Якось, випадково, мені до рук потрапила збірка оповідань Буковські, під назвою "Записки старого козла". Не впевнений, що дану книгу можна назвати збірником оповідань, адже, по суті, це вирізки із газет, публікації самого ж Буковські.
Як говориться в передмові, спочатку письменник старався і справді намагався писати щось хороше, але потім ці "записки" ніхто не перевіряв і не редагував, а відразу публікували в газеті. Тож мене майже не дивує те, в якій манері вони написані.
Загалом спочатку, коли лишень сідаєш за прочитання цієї книги, впадаєш в ступор. Речення починаються з маленької букви, ніяких розділових знаків, лише крапки закінчують думку, або ж залишають її не закінченою, багатозначними трьома крапками. "І хто взагалі таке читатиме?!" подумав спочатку я і лешень з часом, детальніше познайомившись з творчістю письменника, зрозумів його "філософію".
Головне у цих "записках" не те як вони публікуються чи як вони написані, а сама суть оповідань. Сатиричні, переповнені чорним гумором в перемішку з власними думками автора, такі, які відображають реальність. Не гіпертрофовану реальність, не прикриту реальність, а саме ту, яку бачив Чарльз.
Моментами важко повірити, що таке не те щоб в газеті публікували, а взагалі колись в світ виходило. Але правда така...
Окремі оповідання можна "розірвати" на цитати, що в принципі я і робив, виписував такі речення від яких реготав що було сили. Цитував п'яні фрази з філософським відтінком і переповідав їх друзям як цитати великих людей, прикриваючись їхнім невіглаством. Хороші були часи. Шкода, що мої поради прочитати цю книгу так і не вплинули на людей. Адже цей поет дійсно вартий уваги!
0 коментарі:
Дописати коментар