Перша книга із літньої трилогії Бредбері, про яку можна розповідати годинами. Мабуть хтось і може так про неї розповідати, але точно не я. У моїй свідомості "Кульбабове вино" залишило відбиток, проте дуже розмитий і двоякий. Я до кінця не впевнений, чи це саме той Бредбері, якого я полюбив за "Марсіанські хроніки" і "451 градус по фаренгейту"? Безперечно я відчуваю "перо" автора, але стиль явно не той.
Це сукупність історій про двох братів і те як вони проводили своє літо, про їхні переживання, уявлення навколишнього світу і фантазії. Можливо якби я був американським хлопчиком і жив в ті часи, я б злегкістю утотожнював себе з головними героями. Проте їхні ідеали мені геть чужі.
Чесно кажучи, зараз мені важко пригадати, щось конкретне, цікаве, з книги. Найбільше мені запам'яталася історія з "Машиною щастя" і її героями. Їхні мотиви мені зрозуміти набагато легше.
Великим плюсом є манера письма автора, вона чітко впізнається в усіх його творах і "Кульбабове вино" не виняток. Читати цю повість - легко, вона не набридає і дозволяє розслабитись та заглибитись в атмосферу, уявляючи себе тим маленьким хлопчиком.
Звісно ж ніякого кульбабового вина насправді не існує, воно є лише у рядках оповідання. Хоча, мені здається, після прочитання цієї книги багато хто намагався таки "законсервувати" кульбаби. Хоч в книзі і описаний процес виготовлення цього вина, не думаю, що це можна втілити в житті. Адже це алюзія, спроба закупорити частину літа в банці і таким чином зберігати його довше.
Мені більше до душі Рей Бредбері - фантаст, його "451 градус по фаренгейту" я вважаю шедевром наукової фантастики. А от вино мене не вразило. Прочитайте цю книгу і складіть власне враження про неї!
0 коментарі:
Дописати коментар